“Віддана” (Felix Austria) — це українська історична драма, заснована на романі Софії Андрухович. Фільм намагається занурити глядача у атмосферу Станіславова (сучасного Івано-Франківська) кінця XIX століття, однак у погоні за візуальною красою втрачає змістовність і глибину.
🎭 Сюжет коротко
Стефа (Маріанна Янушевич) — служниця в заможному домі сім’ї Ангерів. Її доля нерозривно пов’язана з Аделею (Алеся Романова), дочкою її господарів, із якою вони разом виросли. Стефа віддано служить своїй пані, але поступово їхні стосунки стають більш напруженими, коли виникають питання про межі відданості, свободи і власної ідентичності.
🌟 Що сподобалось?
- Візуальна розкіш
Костюми, декорації й увага до деталей створюють вражаючу атмосферу епохи. - Музика
Саундтрек підсилює атмосферність і додає фільму вишуканості. - Спроба адаптації української класики
Екранізація твору Софії Андрухович — важливий крок для розвитку національного кінематографу. - Кінематографія
Деякі сцени виглядають як живі картини — за це можна подякувати операторам і художникам.
❌ Що не так?
- Поверхневий сюжет
Фільм зосереджується на візуальній естетиці, залишаючи емоційне й драматичне наповнення на другому плані. - Слабка акторська гра
Персонажі виглядають штучними, а їхні стосунки не викликають співпереживання. - Недостатня розкритість теми
Тонка гра ідентичності та відданості, яка була ключовою в романі, у фільмі відчувається лише частково. - Затягнутість
Фільм розвивається повільно, що може втомлювати глядача, особливо через відсутність інтригуючих поворотів. - Клішованість діалогів
Репліки часто здаються надто формальними й книжковими, що погіршує сприйняття історії.
💬 Мій вердикт
“Віддана” виглядає як стильна листівка із зображенням минулого, але без емоційного наповнення, яке могло б зробити її справжнім мистецьким шедевром. Фільм не виправдовує потенціал книги, залишаючи більше питань, ніж відповідей.
Оцінка: 4/10
Для тих, хто цінує візуальну естетику, але не шукає глибокого змісту.
“Віддана” — це кіно, яке виглядає прекрасно, але звучить порожньо.