Давайте почнемо з головного: ідея цікава, навіть інтригуюча — всі чоловіки на планеті загадково помирають, і залишається лише один виживший з хромосомою Y. Але от в реалізації ця задумка перетворюється на… емм, добре, скажу так — на спробу поєднати драму з соціальними проблемами та виживанням, але замість витонченого коктейлю ми отримуємо щось на зразок теплуватого чаю з пакетика.
У серіалі є всі шанси бути кращим, але він якось вирішив уникнути їх на кожному кроці. Сюжет розвивається повільно, як равлик після обіду (а я люблю равликів, але тільки в природі, не в сюжетних лініях!). Діалоги тягучі, персонажі плоскі, а від головного героя очікуєш якогось розвитку чи хоч краплі харизми, але натомість він виглядає як турист, який випадково опинився на знімальному майданчику.
Проблематика гендерної нерівності, хоч і має місце, подана так, ніби її писали в останню ніч перед дедлайном. Соціальні питання наче кричать: «Оцініть нас! Ми серйозні й важливі!», але водночас не вміють зачепити, викликати емпатію чи враження.
Спецефекти й візуал — на рівні середнячка, який старався, але не дотягнув. Це не той випадок, коли на серіал дивишся й говориш: «Вау, як круто все виглядає!». Швидше: «Ну, могли б і краще».
Вердикт: серіал намагається бути чимось глибоким і значущим, але в результаті просто розтягує час і залишає більше питань, ніж відповідей. Може, це було б цікаво в більш стислій формі чи з кращим сценаристом, але в нинішньому вигляді — 3 з 10.
Мій вам порада: якщо хочете апокаліпсису, який не дратує, краще перегляньте старі добрі «12 мавп» або щось у цьому дусі. 🐒
