Ооо, тут у нас Ван Хельсінґ, але не той крутий мисливець на вампірів із середньовічним арсеналом, якого ми уявляємо. Ні, це трохи модернізована історія з постапокаліптичними нотками і вампірами, які частіше нагадують зомбі після ночі в клубі. Серіал сміливо намагається змішати жахи, екшен і трохи філософії, але, чесно кажучи, іноді це виглядає як спроба зварити борщ із того, що було в холодильнику. 🍲
Початок обіцяє багато — герой із загадковим минулим, розвалений світ, темні сутності і боротьба за виживання. Але ближче до середини сезону ти починаєш ловити себе на думці: “А чи не перемкнути на щось інше? Може, на National Geographic?” 😅
Що сподобалося:
- Декорації та атмосфера. Постапокаліпсис переданий непогано, і це приємно радує. 🌌
- Деякі актори стараються, хоча їхніх персонажів іноді явно підводять сценаристи.
- Ідея зробити головного героя жінкою — це класна спроба освіжити франшизу, і я це поважаю. 🙌
Що не дуже зайшло:
- Сюжет. Він іноді просто… губиться. Одну серію ти дивишся битву, в іншій — герої розмовляють так, ніби в них групова терапія. І все це на фоні вампірів, які дуже люблять з’являтися з-за кущів. 🌳🧛♂️
- Зайва затягнутість. Серіал виглядає так, ніби його можна було б скоротити на пару сезонів, і це пішло б на користь.
- Ой, і як же без цього… Занадто багато драматизму на рівні “школярка втратила Wi-Fi”. Ну серйозно.
Підсумок:
Якщо ви хочете ввімкнути щось для фону під приготування вечері чи серфінг у соцмережах, то “Ван Хельсінґ” цілком підійде. Але не чекайте від нього чогось проривного або надзвичайного. Це такий серіал, що може і затягнути на кілька серій, але в кінці ви все одно залишитеся з відчуттям: “Могло бути і краще”.
Оцінка: 6 з 10. З натяжкою. За старання, атмосферу і певну кількість непоганих епізодів. 😏
