Отже, цей серіал, на жаль, не став для мене проривом у світі “жахастиків з перцем гумору”. Він більше схожий на чай, де замість цукру кинули п’ять пакетиків і вирішили, що це вже коктейль. Ставлю тверду 6 із 10 — і зараз поясню, чому так «щедро».
Спочатку здавалося, що це щось свіженьке: команда дивакуватих дослідників паранормального борсається з примарами, демонами й іншими потойбічними кривдниками. Але ось цей «вау-ефект» швидко здувається, як повітряна кулька після дитячого дня народження. Сюжетні лінії передбачувані, а жарти часом настільки пласкі, що ними можна було б вирівнювати асфальт.
Що стосується акторів, то Нік Фрост явно намагався витягнути цей проєкт на своїх широких плечах, але навіть він не зміг врятувати ситуацію. Саундтрек? Звісно, він існує, але настільки запам’ятовується, як пароль до Wi-Fi сусіда.
Що мене найбільше дратувало, так це відчуття, що творці серіалу постійно топталися на місці: ось ви думаєте, зараз буде бомба, але вам подають феєрверк із дитячого набору. Романтика? Мелодрама? Страх? Гумор? Начебто є все, але в таких дозах, що тільки знижують загальне враження.
Загалом, серіал для тих, хто хоче ввечері щось ввімкнути й не дуже перейматися, що відбувається на екрані. Можна спокійно гортачити телефон, поки герої знову ганяються за черговим привидом, який навіть не намагається здаватися страшним.
Вердикт: якщо у вас є запас попкорну й трохи вільного часу, серіал може скрасити ваш вечір. Але не чекайте чогось особливого — це не «Люди в чорному» і навіть не «Секретні матеріали», а скоріше “Секретні скетчі на одну серію”. 🤷♂️👻
