Ну що ж, глядачі, ось ми і дісталися до чергового супергеройського проєкту від Marvel. Здавалося б, серіал Moon Knight обіцяв бути чимось особливим: єгипетська міфологія, психологічні розлади, темна атмосфера… А на виході отримали щось середнє між спробою створити драму і, ну, дуже бюджетним Індіаною Джонсом.
Початок був цікавим. Оскар Айзек, як завжди, молодець — його гра привертає увагу, і весь цей хаос із роздвоєнням особистості спочатку інтригує. Я вже приготувався захоплюватися глибоким сюжетом і тонкою грою, але десь на середині серіалу все різко зупинилося. Від інтриги залишилася лише тінь, драма перетворилася на фарс, а сюжет почав втомлювати передбачуваністю.
Що мені не сподобалося?
- Темп. Спочатку ти відчуваєш, що сценаристи тримають тебе на гачку, а потім вони, схоже, самі втомилися тримати ту вудку.
- Передбачуваність. Повороти сюжету, які мали б шокувати, виглядали так, ніби їх розписали за шаблоном “як зняти серіал для Marvel”.
- Фінал. М’яко кажучи, залишає питання. А точніше, залишає байдужим.
Що врятувало цей серіал від повного провалу?
- Оскар Айзек і його харизма. Навіть коли сценарій кульгає, Айзек зібрав усе це докупи.
- Візуальні ефекти. Ну, не шедевр, але костюм Moon Knight справді виглядає круто.
- Деякі моменти з єгипетською міфологією. Якщо не заглиблюватися в деталі, було навіть цікаво.
Вердикт:
Moon Knight міг стати чимось крутим, але в підсумку це серіал, який починається як обіцянка і закінчується як забута мрія. Якщо ви великий фанат Marvel — подивіться, може, вам зайде. Але для мене це було як піти в кафе, побачити гарний десерт і зрозуміти, що він із замороженої полуниці. Ідея гарна, а смак не той.
⭐️⭐️ з 5. Якщо ви дійсно хочете щось цікаве про супергероїв — подивіться ще раз “Карателя”
