«Людина майбутнього» — це серіал, який намагався бути дотепною пародією на наукову фантастику та поп-культуру, але в результаті виглядає, як дешевий жарт, який затягнули на три сезони. Здається, що творці більше захопилися безглуздими гегами, ніж створенням цікавого сюжету чи розумного гумору. 🙄🕹️
Сюжет:
Джош Футтерман, звичайний хлопець, який працює прибиральником і фанатіє від відеоігор, раптом стає “обраним”, коли проходить неймовірно складну гру. Виявляється, це не просто гра, а тренувальна симуляція, і тепер він має врятувати світ, подорожуючи в часі разом із двома воїнами з майбутнього.
Плюси серіалу:
✔️ Ідея пародії. Концепція висміювати кліше наукової фантастики мала потенціал, але… все на цьому й закінчилося.
✔️ Ностальгія. Для геймерів і фанатів культових фільмів 80-х/90-х можна знайти кілька приємних відсилок.
✔️ Рідкісні смішні моменти. Інколи серіал таки потрапляє у потрібну нотку гумору, але це радше виняток.
Мінуси серіалу:
❌ Примітивний гумор. Замість тонкої сатири глядач отримує нескінченні туалетні жарти й геги, які більше викликають сором, ніж сміх.
❌ Слабкий сюжет. Подорожі в часі подані хаотично і без реальної логіки. Історія здається випадковим набором сцен.
❌ Персонажі. Головний герой не викликає співчуття, а його компаньйони часто виглядають карикатурно.
❌ Затягнутість. Серіал міг би бути стерпним як одноразовий фільм чи мінісеріал, але три сезони — це занадто.
Чим зачіпає:
Хіба що для тих, хто любить абсурд і неочікуваний (але сумнівний) гумор. Можливо, для глядачів, які не проти посміятися над найбезглуздішими ситуаціями, серіал може бути цікавим.
Вердикт:
«Людина майбутнього» мав непогану ідею, але її реалізація перетворилася на нескінченний потік дурниць і несмішного гумору. 2 із 10 — за рідкісні вдалі моменти й ностальгійні відсилки, але мінус за все інше. 🕹️⏳
