О, серіал Космічні сили! Від самого анонсу я вже передчував мікс із іронії, сарказму та космічної дурості, що мали вийти в результаті. І вони не розчарували — це вам не просто «космічна опера», це шоу, яке відправляє усі шаблони в комічну чорноту міжзоряного простору. Уявіть собі бюрократів, які намагаються освоїти космос. Так, серйозно. Неймовірно, але вони справді спробували це зробити!
Основна роль тут у Стіва Карелла — він грає генерала, який отримує дуже складне і дуже дурне завдання: запустити шостий військовий підрозділ — Космічні сили. І от тут починається мікс із параної, недолугих рішень, абсурдних космічних завдань і дуже дивної корпоративної етики. І, зізнаюсь, це б’є в точку, бо сарказм і сатира над «важливими людьми, що виконують важливі завдання» — це прямо-таки насолода для любителів «Мільйону способів втратити голову».
Однак, серіал доволі нестабільний у своїй якості. Деякі серії — це просто блискучий гумор, справжня сатира з тонким натяком на всю ту нісенітницю, яку світові керівники інколи видають за «покращення». Але інколи здається, що в серіалі таки бракує швидкості чи глибини. Дивишся і думаєш: «Ну, ще трохи і ось воно!», але інколи це трохи ніколи не настає.
Загалом, Космічні сили — це не той серіал, де хочеться глибокого занурення у персонажів чи побудови складного сюжету. Це радше маленька віддушина від всіх серйозних драм і наукових фантастик, які намагаються довести, що вони все зрозуміли про всесвіт. Тут про всесвіт не зрозуміли нічого, і в цьому вся суть.
