Огляд серіалу «Громадянська війна» (1990) 🎥
Якщо коротко, то цей серіал для мене — як перегляд документальної виставки в музеї, де раптом вимкнули світло, і ти залишився сам із нудною аудіогідом. 🤷♂️ Оцінка 4 з 10 — і це я ще був добрим, бо за таку «епічність» могли б і 3 з мінусом отримати.
Серіал Кена Бернса начебто задумувався як потужний документальний епос, але виглядає так, ніби історію подали через монотонний аудіофільтр на касетному магнітофоні 90-х. 🎙️ Ви знали, що можна нудьгувати навіть під драматичні фотографії часів Громадянської війни? Тепер знаєте.
Що не так? 🤔
- Динаміка. Її тут взагалі немає. Окей, розумію, історія і все таке. Але ж ви створюєте кіно, а не читаєте підручник на камеру. 😴
- Саундтрек. Так, “Ashokan Farewell” гарна композиція, але після 9-ї години цього слайд-шоу я почав відчувати себе бранцем тієї самої війни. 🎻
- Хронометраж. Це справжня війна з твоїм терпінням. 11 годин матеріалу, де єдине, що рухається, — це текст під фотографіями. 🤦♂️
Що вдалося:
Єдиний промінь світла — це багатий історичний контент. 📜 Так, тут вистачає фактів і деталей для тих, хто хоче написати реферат або готується до історичного квесту. Але ж не всі люблять історію в форматі PowerPoint!
Чи варто дивитися?
Якщо ти фанат Кена Бернса, то, можливо, це твій Грааль. Але якщо хочеш чогось з живими людьми, подіями і хоч крихтою емоцій, то проходь повз. Для мене це серіал, який нагадує про шкільні уроки історії: важливо, але так нудно, що мозок вимикається через 20 хвилин. 😵
Вердикт: 4/10. І то, за старання та купу архівних фото. Але наступного разу хай оживляють їх, додають спецефекти чи хоча б когось, хто вміє розповідати з іскрою. 🔥