Джонатан Стрендж та містер Норрелл (2015) — ну, що тут сказати? Серіал, як булка з маком, яка виглядає смачно, але виявляється черствою посередині. 🌫️
Сюжет: альтернативна Англія, магія, книжки, і все це подано під соусом історичної драми. Здавалося б, захопливий рецепт! Але на ділі — або магії не вистачило, або в режисера закінчилися чари вже після перших епізодів. ✨📖
Акторська гра: От тут я, як холерик, ледь не розірвався від емоцій. Часом було враження, що актори самі не знають, чи вони чарівники, чи просто дивляться на ці свої «магічні» книжки і думають: «Де мій гонорар?» 😑
Візуал: Темна атмосфера серіалу, хоч і намагалася створити ефект таємничості, але часом виглядала так, ніби оператор забув увімкнути світло. 💡🤦♂️
Плюси:
- Непогана ідея.
- Декорації та костюми варті уваги.
Мінуси:
- Розвиток сюжету, наче ті дрова — довго тягнуть, поки нарешті загориться, а як загорілося, то вже все згоріло.
- Відсутність чіткої динаміки.
Загалом: Серіал, ніби історичний екзамен: здається цікавим, але дивишся на нього лише тому, що треба. В мене після перегляду залишилося відчуття, що магія, як і якісні сценарії, тут пішли у відпустку. 5 з 10 — бо ідея класна, але її виконання змусило мене магічно перемотувати сцени. 🪄
