Легенда про Корру (2012–2014) – це той випадок, коли тебе запрошують на святковий обід, але головна страва виявляється трохи пересоленою. Все виглядає красиво, з апетитним оформленням, але відчуття, що щось не дотягнули. 🌀🔥
Так, це сиквел до “Аватар: Останній маг повітря”, і тут, звісно, є на що подивитися: красива анімація, новий світ із техно-ретро вайбом, магічні бої, які вражають уяву. Але сюжет і персонажі не завжди тримають планку, задану попередником.
Що сподобалося:
- Світобудова. Республіканське місто – це прям вишенька на торті! Мікс магії та технологій, кримінальних банд і політичних інтриг. Це відчувається свіжо й масштабно. 🏙️⚡
- Персонажі другого плану. Болін, Асамі й навіть злодії (наприклад, Амон чи Заїр) часто викликають більше емоцій, ніж сама Корра. Їхня мотивація і сюжетні арки часом цікавіші за основну лінію.
- Анімація. Це просто свято для очей! Епічні бої, круті переходи – все зроблено на вищому рівні. 🎨⚔️
Що не сподобалося:
- Корра. Як головна героїня, вона викликає змішані почуття. Так, вона сильна, незалежна й рішуча, але часом надто імпульсивна й уперта. Часто здається, що її проблеми – це результат її ж власних помилок. 🤦♀️
- Сюжет. Розбиття на сезони з окремими арками залишає відчуття розірваності. Інтриги наче багато, але їй бракує тої глибини, яка була в “Останньому магові повітря”.
- Фінал. Відкритий натяк на ЛГБТ-відносини виглядав як щось притягнуте за вуха. Здається, це зробили більше заради хайпу, ніж органічного розвитку персонажів. 🙃
Моя оцінка: 6 із 10.
“Легенда про Корру” – це красивий мультсеріал, але не вистачає тієї магії, яка змушує тебе переживати кожну серію. Для мене це як десерт, який смачний, але точно не стане улюбленим. 🍰✨
