От чесно, я думав, що фільм про переслідування Бонні та Клайда з перспективи поліції буде або нудним, або пафосним, але, виявляється, цей фільм знайшов золоту середину. “Розбійники” — це не чергова історія про «хороших» поліцейських, які витирають сльозу після кожного пострілу, але й не спроба романтизувати їх методи. Це щось більше — приглушений портрет епохи, де правосуддя було майже таким же грубим, як злочинці, за якими воно ганялося.
По сюжету двоє колишніх рейнджерів, Френк Хеймер і Менні Голт, отримують завдання зупинити безкарний злочинний дует. Головні герої — це не молоді супергерої, а такі собі “діди в капелюхах”, яких можна легко уявити на пікніку з ковбасками. Але не варто недооцінювати цих хлопців. Їхня розмірена і, здавалося б, втомлена енергія перетворюється на справжній жорсткий азарт, як тільки справа доходить до переслідування. Це вам не Marvel із блискучими костюмами — це справжнє життя, де патрони закінчуються, а вороги стріляють у відповідь.
Окремий аплодисмент Кевіну Костнеру (Френк Хеймер) і Вуді Гаррельсону (Менні Голт). Їхні персонажі мають не лише харизму, а й глибину. Ти розумієш, що за всією їхньою рішучістю ховається тягар минулого, від якого вони, мабуть, і тікають, виконуючи свою “останню місію”.
І хоч тема звучить серйозно, фільм не перегинає з моралізаторством. Він зосереджений на процесі, деталях роботи тогочасної поліції, без надмірної мелодрами чи сучасних “меседжів”, які лізуть з усіх шпарин. Це просто добра, чесна історія — як добре зварена кава без зайвого молока і цукру.
З мінусів? Темп іноді може здатися занадто повільним для тих, хто звик до екшену на кожному кроці, але це не про вибухи, а про те, як два старих вовки йдуть на останнє полювання.
Вердикт: Якщо хочете відпочити від фільмів, які постійно тиснуть на емоції, і побачити старомодну, але актуальну історію — “Розбійники” ваш вибір. Не геніально, але точно варто уваги.
