Що ж, здавалося б, простий сюжет: ураган, затоплення, а ще бонусом крокодили, які, схоже, вирішили скористатися акцією «з’їж усе, що потрапить на очі». Але, як то кажуть, диявіл криється в деталях, а тут він ховається у воді.
Фільм «Хижаки» — це чудова демонстрація того, як з мінімальним бюджетом і відсутністю надлишкових спецефектів можна створити напругу, яка змушує стискати підлокітники. Мене вразила концентрація драми та жаху в одній локації — затопленому будинку. Головна героїня, яку зіграла Кая Скоделаріо, не лише змогла переконати мене, що вона дійсно плавала на професійних змаганнях, але й що вона може протистояти зубастим монстрам краще, ніж більшість екшен-героїв.
Особливо радує, що сценаристи не забули про логіку. Крокодили тут не якісь міфічні монстри, які лазять по стінах чи літературно розмовляють, а звичайні рептилії, яким просто дуже щастить із обставинами. Хоча, чесно кажучи, їхня витримка в полюванні на людей вражає. Це, мабуть, найдисциплінованіші крокодили в історії кіно.
Чого мені не вистачило? Ну, може, трішки більше емоцій між персонажами. Та і тато героїні, хоч і героїчно терпить всі можливі травми, виглядає так, ніби він прийшов на бій з крокодилами із запасом внутрішньої стійкості, якої вистачить на три фільми. Але це вже дрібниці.
Вердикт:
«Хижаки» — це не шедевр кінематографу, але дуже якісний трилер із пристойною акторською грою, реалістичною загрозою та відчуттям клаустрофобії, яке тримає тебе за горло. Якщо хочеш випробувати свої нерви та перевірити, чи не боїшся ти темної води з крокодилами, то цей фільм точно для тебе.
P.S. Якщо після цього фільму ви вирішите записатися на курси плавання — знайте, я вас розумію.
