Огляд “Ілюзія безпеки” (2023) чи “Leave the World Behind” – це, на мій погляд, доволі незвична комбінація соціального трилера і своєрідного філософського дослідження, яка намагається взятися за вічне питання: що відбувається, коли здається, що все навколо руйнується, а наш комфорт і затишок – лише ілюзія? Сюжет закручується навколо на перший погляд звичайного вікенду в заміському домі – ну хто ж не любить втекти від міської метушні, правда? Але коли з’являються таємничі новини про можливу катастрофу, все змінюється, і персонажі опиняються на роздоріжжі вибору.
Так, спершу здається, ніби сценаристи надто вже захопилися ідеєю “ми всі під контролем системи”. Але сюжет тут хитріший – поступово пробуджується параноя, недовіра між героями, і, найважливіше, з’являється питання: наскільки далеко ми готові піти заради себе, коли всі системи безпеки розвалюються на очах?
І так, тут вистачає драми, інтриги і навіть натяку на філософію. Однак мушу сказати, що акторська гра в окремих моментах викликає певні питання – місцями хочеться кинути фразою на кшталт “ну де ж та щирість?” А в кого там є питання до логіки сюжету, доведеться дещо закрити на це очі, бо трилерний аспект більше покладається на емоційний стан героїв, а не на деталі.
В цілому – фільм змушує задуматися. Не без моментів, коли рука тягнеться до попкорну більше від нудьги, аніж від захоплення, але все ж ця “Ілюзія безпеки” як фільм про суспільні страхи і хиткість нашого “комфортного” життя заслуговує на увагу.
