Так, ось ми й дійшли до десятої частини саги, яку, схоже, пишуть десь між гонками на пляшечках з нітро й обідом “макарони з кетчупом”. “Форсаж X” — це як спробувати зліпити сюжет з уламків автомобільних крил, фейєрверків і, звісно ж, пафосу. Бо без цього, куди ж Віну Дизелю та його фамілії. 🤦♂️
Сюжет? Ой, ну який там сюжет. Тут машини літають краще за літаки, а фізика плаче десь у куточку. На кожен момент, де ти міг би подумати: “Ну, може це цікаво,” — приходить нова сцена, де хтось вириває автомобіль з мосту, обв’язує його тросом і використовує як балістичну ракету. 🙃
Діалоги? Якщо вам подобається слухати, як всі на кожному кроці кажуть “Сім’я важливіша за все” і “Ми ніколи не здаємося”, то це прям для вас. Якщо ж ні — тримайте антидепресанти напоготові, бо дивитися, як актори грають у стилі “на півтону нижче за телемильні опери” — це серйозний виклик. 😵💫
Акторська гра? Ну, тут ніби все просто: приходь, буркни пару слів, зроби серйозне обличчя, влаштуй бійку чи гонку — і ти вже герой дня. Емоцій тут рівно стільки ж, скільки в пральної машини на останньому оберті.
Що мене здивувало? Це кіно досі збирає мільйони! Люди реально на це ходять! І кожен новий Форсаж усе більше нагадує рекламу для тих, хто мріє розбити свій уявний суперкар під час польоту на Марс.
Вердикт: Якщо ви фанат гарного кіно з продуманим сюжетом, цікавими персонажами і діалогами, що не змушують вас кривитися — краще навіть не підходьте до цього творіння. Але якщо вам треба просто бездумно посміятися з того, як швидкі й тупі стають ще швидшими й тупішими — тоді сміливо вперед. 3/10, і то за приколи з мемів, які воно породило. 🙃
