Отже, “Барбі”. Знаєте, я не великий фанат роздумувати над соціальними проблемами під час перегляду фільму, який обіцяє хоча б трохи веселощів. Але тут ситуація така: сюжет настільки слабенький, що здається, наче його випадково стерли, а потім терміново замінили на дискусію з першого курсу соціології. Марго Роббі? Вона як завжди прекрасна, це факт. Дивишся на неї – і настрій уже кращий. Але, на жаль, чарівна усмішка не може врятувати дві години роздумів на тему “гендер, роль ляльок у суспільстві та все, що до цього додали сценаристи, щоб здаватися розумними”. Словом, кіно намагається бути серйозним і кумедним одночасно, але в підсумку просто змушує тебе дивитися на годинник. Щодо Райана Гослінга – якби не його харизма, я би взагалі не витримав. Він тут як оаза у пустелі цього намагання “поєднати все на світі в одному фільмі”. Але навіть його іронічний Кен не врятував ситуацію, коли все трималося на дуже тоненьких нитках популярності акторів. Фільм замаскований під щось із глибоким сенсом, але, якщо чесно, я вийшов із кінотеатру з думкою, що, якби не імена Роббі та Гослінга, це кіно ніхто б і не помітив. Одним словом, для фанатів глянцю та яскравих картинок – піде. Але якщо шукаєте фільм із сильним сюжетом чи хоча б логікою, краще зекономте час. Мій вердикт? “Барбі” – це більше про те, як продати рожеві туфлі, ніж про те, як зачепити душу.
Говорячи про “Барбі” та її вплив на культуру, ви могли б бути зацікавлені в декількох цікавих темах. Наприклад, дізнайтеся більше про гендерні ролі та їхнє значення у суспільстві, або ознайомтеся з історією ляльок, які змінювалися разом з часом та тенденціями. Також може бути цікаво прочитати про фільми як форму мистецтва, що відображає соціальні зміни. Ці теми допоможуть зрозуміти, чому “Барбі” викликала такі яскраві емоції у глядачів.
