Скажу чесно, сподівався на щось космічно-смішне, а вийшло… ну, просто «космічно». І все. Ні захвату, ні потужної драми — просто набір сцен, які радше схожі на напівжартівливу документалку про трьох чоловіків у скафандрах, що застрягли десь між мрією і реальністю.
Сюжет:
Дія розгортається на ізольованій тренувальній базі NASA, де троє невдах намагаються довести, що вони гідні стати астронавтами. Трохи наївні персонажі, трохи дивні ситуації, але гумор… де він? 🤷♂️ Було кілька моментів, які змусили мене усміхнутися, але здебільшого це не комедія, а якась сумна історія про те, як космос доступний не всім, особливо цим трьом.
Акторська гра:
Головні герої (Джон Сі Райлі, Фред Армісен і Тім Гайдекер) стараються витягнути серіал на своєму харизматичному плечі, але навіть їхнього таланту не вистачає, щоб оживити слабкий сценарій. На них приємно дивитися, але з таким матеріалом навіть Ді Капріо з Хенксом нічого не зробили б. 🎭
Мої враження:
«Місячна база 8» нагадує ту каву, яку залишили на столі й забули про неї: і пити вже не хочеться, і викинути шкода. Я відчув, що потенціал у шоу був, але чи то жартів забракло, чи то ідей… Серіал настільки повільний, що здається, наче ти дивишся на справжнє тренування NASA у прямому ефірі.
Підсумок:
Моя оцінка — 5 із 10 🌟. Це серіал, який можна подивитися на фоні, коли шукаєш щось ненав’язливе, але не чекай від нього космічного катарсису. Він не смішний, не захопливий і не драматичний. Просто існує. Але якщо ви любите не сміятися й думати: «Що це я щойно дивився?», то це точно для вас.
P.S. На космос після цього серіалу дивлюсь трохи сумніше. 🌌
