Так, друзі, сьогодні я занурився в медичні записки… але не надто глибоко, бо серіал виявився, скажемо так, на любителя. Моя оцінка — чесні 5 з 10, і зараз поясню, чому.
Спершу, здається, що це мікс чорного гумору, драми і трішки жаху в атмосфері радянського шпиталю початку 20-го століття. В центрі сюжету молодий лікар (Деніел Редкліфф) та його старша, цинічна версія (Джон Хемм). Ідея? Потенційно цікава. Реалізація? Ну, у них були бинти, але відчуття, що серіал весь час намагається залатати свої сюжетні дірки, так і не покидає.
Що сподобалось:
- Деніел Редкліфф і Джон Хемм — це дует, який міг би стати легендарним, але тут вони схожі на хлопців, які запізнилися на вечірку і не встигли пожартувати вчасно. Хоча акторська гра сама по собі досить пристойна, ці двоє рятують ситуацію, як можуть. 🧑⚕️
- Чорний гумор. Іноді він пробивається, як світло крізь старі вікна лікарні, але таких моментів замало, щоб серіал витягнув на рівень «переглянути ще раз».
Що не зайшло:
- Постійна тягучість сюжету. Відчуття, ніби дивишся на операцію без анестезії: розумієш, що має бути цікаво, але боляче дивитися. 🩹
- Атмосфера, яка, схоже, не могла вирішити, чи бути повністю похмурою, чи смішною. Серіал стрибає від жартів до депресії з такою швидкістю, що почуваєшся, як пацієнт із запамороченням.
- Багато акценту на жорстоких медичних процедурах, які хоч і створюють реалістичність, але не додають задоволення. 🤕
Якщо ви фанат Редкліффа або Хемма і хочете побачити, як вони балансують на межі фарсу і трагедії, то можете дати цьому серіалу шанс. Але не чекайте від нього багато.
Вердикт: Непогано для фону, якщо ви хочете посміятися з нелогічності життя і трохи постраждати разом із персонажами. Але якщо шукаєте серіал, який затягне вас із головою, краще пройдіть повз. 🩺🙃
