Ну що тут скажеш? “Кобра Кай” – це той серіал, який наче старий добрий друг із 80-х раптово з’явився на порозі й каже: “А пам’ятаєш, як ми робили підкат ногою і роздавали карате-джеби?” А ти йому: “Ого, ти ще й зі старими акторами прийшов?!” 🎉 От це я розумію ностальгія!
І справді, серіал вдало відроджує класичну історію з “Карате-пацана”, додаючи до неї нове покоління і щось на кшталт міжпоколінної війни в стилі “мої учні краще твоїх”. Але чесно, інколи здається, що персонажі спеціально переграють, а Сенсей Кріз – це взагалі окремий вид мистецтва! 😅 Можна сміливо нарізати меми й десь у компанії друзів під пиво запускати “Пародія Кай”.
Карате-сцени, м’яко кажучи, іноді слабенькі. Ну серйозно, в часи, коли в нас є Джон Вік із його хореографією, це трохи схоже на спробу запустити дрон з пультом від телевізора. Могли б і якісніше підготуватися, щоб прям пахкало адреналіном у кожному ударі.
А тепер поговоримо про дочку Ларусо. Тут у мене очі розширюються разом із її формами. По сюжету вона постійно тренується, але з кожним сезоном її об’єм все більше підпадає під рубрику “карате і булочки”. Ну серйозно, якщо ти вже головна героїня і майже ніндзя, то чому твої кулінарні вподобання випереджають твої спортивні результати? 😄
Проте серіал все одно дуже затягуючий і прикольний. Він має ту легкість і драйв, які змушують дивитися серію за серією. А старі актори додають справжнього шарму. Рекомендується до перегляду у компанії друзів, щоб поржати з награних моментів і влаштувати свою міні-“карате-вечірку”. 🥳
Оцінка: 8 з 10. За ностальгію, гумор і Кріза. Але з мінусом за “карате і булочки”. 🥐+🥋
