Контроль над гнівом (2003) — це та комедія, яку дивишся, ніби з насолодою їси величезний шматок шоколадного торта. Смішно, місцями соромно за персонажів, але все одно неможливо відірватися. 🥧
Отже, почнемо з того, що цей фільм — абсолютно несподівана суміш гумору, психотерапії та того самого “культурного шоку”, коли Джек Ніколсон та Адам Сендлер грають настільки різних персонажів, що здається, ніби вони прилетіли з різних планет. 🌍🚀
Сюжет простий, але не примітивний (дякую, Голлівуде, хоч за це): скромного Дейва (Сендлер) неправильно звинувачують у нападі, і він потрапляє до програми контролю гніву під керівництвом суперекстравагантного доктора Бадді Райддела (Ніколсон). І ось тут починається шалена карусель божевілля, адже Бадді — це тип, який випробовує твоє терпіння до межі. Хочеш навчитися контролювати гнів? Спочатку спробуй не задушити свого наставника! 🤬➡️😌
Фільм витягує хімією між акторами. Ніколсон — це, як завжди, ходячий вулкан харизми. Його погляди, фрази і навіть той спосіб, як він мовчить, — це вже окремий вид мистецтва. Сендлер грає звичайного хлопця настільки добре, що, здається, він просто прийшов на зйомки у своїх старих кедах і штанях. 👟
Щодо гумору — тут усе залежить від твоїх очікувань. Це той випадок, коли жарти переходять межу, але настільки несподівано, що ти не встигаєш розсердитися. Жартів вистачає як інтелектуальних, так і таких, які змушують скривитися і подумати: “Це точно знімали у 2003 році?” 🤔
Ще й бонусом: романтична лінія, яка тут настільки легка і ненав’язлива, що не відволікає від основної теми. Плюс мораль: іноді варто випустити свій гнів, але краще це робити в компанії професіоналів. І, бажано, без лопат. 🪓
Вердикт: якщо хочеш від душі посміятися, не боїшся трохи хаосу і любиш класичні комедії з яскравими персонажами, то “Контроль над гнівом” — це твій вибір. Але якщо тебе дратують дивні психотерапевти, то краще пропусти. Бо тут Бадді, здається, більше схожий на пацієнта, ніж на лікаря. 😄
