Ну що, друзі, як казав один мудрий: “Іноді хочеться легкого кіно, яке можна дивитися на автопілоті”. А потім заходиш на сеанс “Без образ” і розумієш, що автопілот таки доведеться вмикати, але не через сюжет, а щоб не розгубити всі свої нервові клітини, поки дивишся це… ну, як би це назвати? Легку романтичну комедію з присмаком абсурду.
Сюжет
Ідея проста, як двері: головна героїня (Дженніфер Лоуренс, яка, здається, тут розслабилася до максимально можливого рівня) заради грошей погоджується стати “учителем життя” для соціально незграбного підлітка. Батьки хлопця, переживаючи, що їхній син перетвориться на чергового айтішника, вирішують подарувати йому досвід “справжнього життя”.
Але спроба створити щось, що було б водночас смішним, щирим і дотепним, перетворюється на калейдоскоп жартів, які іноді застрягають на рівні шкільних вбиралень. З одного боку, можна посміятися з недолугих ситуацій, але з іншого — постійно думаєш: “А що я взагалі тут роблю?”
Акторська гра
Лоуренс – молодець, грає впевнено, але місцями здається, що їй самій трохи соромно за те, що вона витворяє на екрані. Її партнер, Ендрю Барт Фельдман, добре справляється із завданням “дивись, як я граю незручність”, але персонаж настільки перебільшений, що замість співчуття викликає бажання покласти на нього плед і сказати: “Іди, синку, додому, кіно — не твоє”.
Чому це працює (або ні)
Фільм намагається бути комедією для “всіх і кожного”, але місцями просто забуває, для кого саме знімається. Якщо ви очікуєте побачити легке, дотепне кіно про дорослішання, то тут швидше отримаєте збірник незграбних моментів, де гумор іноді проскакує, але частіше — падає обличчям у підлогу.
Моє враження
“Без образ” — це той самий фільм, який можна подивитися один раз, якщо ввімкнути режим “відключення мозку”. Якщо не чекати чогось особливого, то, можливо, навіть насолодитесь кількома вдалими жартами. Але якщо ви, як і я, шукаєте якісну, продуману комедію — ну… краще подивитися щось інше.
Оцінка: 6 равликів із 10. 🐌🐌🐌🐌🐌🐌
Тут є кілька кумедних моментів, але до рівня “запам’ятати на все життя” не дотягує.
