Якщо ви думаєте, що життя після 30 — це лише нудьга, робота, іпотека і час від часу поїздка до супермаркету, то “Клерки 2” вам щиро доведе протилежне. Ця стрічка — безсоромний коктейль із чорного гумору, життєвих дилем і абсолютного безглуздя, поданого під соусом сарказму. Як і перший фільм, вона знову нагадує, що життя іноді пахне не трояндами, а, скоріше, смаженими бургерними котлетами.
Сюжет крутиться навколо вже знайомих Данте і Рендалла, які після знищення свого магазину працюють у фастфуді. Але спокійна рутина їм не світить — між абсурдними клієнтами, дивакуватими співробітниками і непростими роздумами про сенс життя, герої доводять: дорослішати можна і потрібно, але це не значить, що треба стати «серйозним» дорослим.
До речі, не подумайте, що це лише набір дурнуватих жартів (хоча їх тут вистачає, і всі вони на грані). Джей і Мовчазний Боб, як завжди, додають до фільму ту саму «родзинку», що перетворює кожну сцену з ними на геніальну пародію на саме життя. Їхня присутність — це як вишенька на торті: не завжди потрібно, але чомусь саме через неї хочеться з’їсти весь торт.
Акторська гра? Ну, тут усе просто. Ці хлопці не претендують на «Оскар», але їхня хімія настільки справжня, що це затьмарює навіть найпрофесійніші постановки. Дивишся і думаєш: «Так, це саме так і виглядає дружба, якщо ви обоє трохи ненормальні».
Мораль фільму? Вона є, але її потрібно викопати з-під тонн сарказму і жартів. Основна ідея: життя — це не лише гонитва за стандартами, а й здатність насолоджуватися тим, що є. Навіть якщо ти стоїш за прилавком із бургером в руках.
Якщо коротко: цей фільм для тих, хто любить фільтрувати абсурд життя крізь гумор. І якщо у вас є схильність до кінематографічного мазохізму — переглядати незручні сцени, при цьому регочучи, “Клерки 2” — це ваш вибір.
