Ну що ж, «Клерки». Це той самий випадок, коли ти думаєш: “Може, я занадто стара/старий для цього?”, а потім згадуєш, що ні, просто не любиш людей. Але давайте по суті.
Ця стрічка — ніби хтось поставив камеру у вашому місцевому супермаркеті, запустив запис і пішов пити каву. Двоє друзяк — Данте і Рендал — працюють у магазинчику та відеопрокаті (так, колись це було круто) і просто ненавидять усе довкола. І чесно, я їх розумію, бо в мене схоже відчуття кожного разу, коли бачу черговий фільм із примітивним сюжетом.
Діалоги тут — золото. Це не просто текст, а справжня словесна магія, яка міксує сарказм, абсурд і несподівану мудрість. Наприклад, розмови про те, скільки підрядників загинуло під час будівництва «Зірки смерті» — це просто must-hear. Ти дивишся і думаєш: «Невже у цих людей немає нічого важливішого?». А потім ловиш себе на думці, що сам щойно таке ж обговорював із друзями.
Фільм знятий у чорно-білому кольорі, і це не через любов до артхаусу, а тому що бюджет був, як у мене на перший місяць роботи. Але цей мінімалізм працює, бо головне тут — персонажі, а не красиві картинки.
Що стосується акторської гри, то тут усе так, як я люблю: природно і без театральних кривлянь. Джей і Мовчазний Боб? Вони просто геніальні. Ці двоє — як випадкові NPC у грі, які раптом крадуть шоу. Знаєте, це ті друзі, яких ви точно не запросите на весілля, але й жити без них нудно.
Так, цей фільм не для всіх. Якщо ви чекаєте екшну, спецефектів або слізливих мелодрам — проходьте повз. Але якщо ви любите саркастичний гумор, справжніх персонажів і відчуття, що життя іноді просто набір випадкових жартів і абсурдних ситуацій — «Клерки» це те, що вам потрібно.
Вердикт: Фільм як чашка холодної кави — не всім сподобається, але справжні поціновувачі оцінять. Рекомендую!
