Ну що ж, ось враження від «Під водою» (Underwater, 2020).
Знаєте, відразу після титрів на мене навіяло щось схоже на «Хижак» у стилі «Дорога в глибини» (чи то пак дна, хе-хе). Тут у нас є глибоководна станція, кілька інженерів, які явно сумніваються в своєму виборі кар’єри, і море (буквально) води навколо. Сюжет закручується швидко — корабельний сигнал «ми всі тут помремо» звучить буквально після першої хвилини. Виживання, паніка, дивні істоти, які вас лякають не більше, ніж підкреслене «науково-фантастичне» освітлення.
Але знаєте, на мою думку, фільм гарно справляється з атмосферою — не дарма актори вдавилися у водолазні костюми на півтора годинки жахів. Ось тільки проблема: історія, яка мала б бути глибокою (жарт не навмисний), виявляється плоскою, як жаба в калюжі. Персонажі на рівні «ага, він схожий на героя», а сюжет так і проситься стрибнути у невідомі води, а не зависати в стандартній схемі. Тут справді бракує глибини та трохи менше передбачуваних монстрів, які, здається, просто допливли сюди з підводних жахів середнього класу.
Акторська гра? Десь посередині. Хоча Крістен Стюарт старалася, як могла. Чесно, я б волів її бачити з більшою мотивацією, ніж просто вижити.
Якщо шукаєте захопливий науково-фантастичний трилер — може, «Під водою» не зовсім для вас. Але якщо хочеться швидко зануритися і не вийти сухим з води (бо мокрим ви точно будете) — ризикніть!
