Отже, повернення Акселя Фолі. Поліцейський із Беверлі-Гіллз, який колись змушував нас хапатися за животи від сміху, тепер швидше змушує хапатися за пульт, щоб перевірити, чи точно це нова частина. На жаль, замість фірмового гумору ми отримали “шаблонна комедія” — це коли все наче йде за планом, але від цього зовсім не смішніше.
Акторський склад теж, схоже, застряг десь у минулому. У центрі сюжету старий Аксель, який явно вже наслухався тих самих жартів, що й ми, і не поспішає дивувати нас новим рівнем майстерності. Та й режисер вирішив, що щось змінювати — то занадто ризиковано. Давайте просто вставимо старі сценки, як є, та додамо трохи спецефектів для “сучасного” вигляду.
Підсумок: цей фільм як нафталінові кульки — ніби й звично, але якийсь застарілий присмак залишає. Для тих, хто хоче повернутися в ностальгію старих комедій, — може, й зайде. А ось для решти, хто сподівався на щось нове… мабуть, краще дочекатися чергового перезапуску.
