Якщо ви сподівалися, що “Макс Пейн” перенесе атмосферу гри на екран, готуйтеся до розчарування. Фільм 2008 року намагається виглядати як нуарний екшен із вкрапленнями надприродного, але насправді більше нагадує пафосну презентацію, де сюжет і персонажі відходять на задній план.
Що не так із цим фільмом?
- Сюжет – здавалося б, важко зіпсувати історію про копа, який шукає правду в світі злочинців і корупції. Але тут навіть класична формула перетворюється на хаос. Лінія розповіді плутається між спробами бути драмою і надприродним трилером.
- Головний герой – Марк Волберг, хоча і має харизму, тут здається більше схожим на маріонетку. Його персонаж позбавлений тієї внутрішньої глибини, яка зробила Макса культовим у грі.
- Атмосфера – замість стильного нуару, маємо зливу спецефектів і повний провал у створенні напруги. Музичний супровід і постановка сцен більше нагадують відеокліп, ніж кіно.
- Діалоги – просто катастрофа. Ніби їх писали у хвилину натхнення після перегляду дешевого детективного серіалу.
Що сподобалося?
- Візуальна складова – іноді кадри виглядають дуже стильно, з добре реалізованими спецефектами. Але це лише “обгортка”, яка не рятує наповнення.
- Спроба інтегрувати нуарний стиль – було бажання створити щось схоже на “Sin City”, але… не вдалося.
Вердикт
“Макс Пейн” – це приклад, як НЕ потрібно адаптувати ігри. Для фанатів серії це більше схоже на зраду, ніж на омріяний фільм. Навіть для тих, хто не знайомий із грою, стрічка виглядає як шаблонний бойовик без душі.
Що подивитися замість цього?
Якщо хочеться нуарного екшену:
- Син Сіті (2005).
- Джон Вік (2014).
Обережно, цей фільм – як кульковий пістолет у руках героя екшену: стріляє, але не вражає. 👎
