Ох, серіал Чорні голуби (чи Black Doves) — це справжня одісея з усіма своїми плюсами і мінусами. Хоча, якщо бути чесним, я би назвав його Чорні голубки. І не через любов до птахів. Серіал настільки насичений гейськими сценами та акцентами на цьому, що їх більше, ніж самого сюжету. Це справді може завадити зануренню у розповідь.
Що сподобалося?
- Кіра Найтлі 💫 — її харизма і акторська майстерність завжди приносять задоволення. Вона впевнено тримає увагу глядача навіть у слабкому сюжеті.
- Головний співробітник, який є геєм — також заслуговує похвали за акторську гру. Цей персонаж додав трохи емоційної глибини, але не настільки, щоб витягти загальну картину.
- Візуал і стиль 🖤 — похмура атмосфера і кінематографія зроблені на високому рівні.
Що НЕ сподобалося?
- Сюжет 🌀 — це його ахіллесова п’ята. Він тягнеться так довго і розкривається настільки повільно, що в якийсь момент починаєш просто дивитися в телефон. Або думати, чи не краще було б увімкнути щось на YouTube.
- Акцент на ЛГБТ-сценах 🌈 — зовсім не проти такого контенту, але тут це було аж надто нав’язливо. У певний момент складається враження, що це головна ідея серіалу, а не кримінально-драматичний сюжет, на який ти очікуєш.
- Відсутність динаміки — драматизм, який тягнеться як гумка, але без напруги чи емоційного піку.
Чи варто дивитися?
Якщо ви фанат Кіри Найтлі і вас не дратує повільний темп розвитку сюжету з яскравим акцентом на ЛГБТ-тематику, можливо, вам сподобається. Але для мене це було радше випробування терпіння. Серіал мав потенціал, але реалізація підвела.
Моя оцінка 5 із 10 — Кіра рятує корабель, але сценарій таки потопив його.
