Naruto Shippuden (2007) – це наче мій улюблений плов: ідеальний смак, аромат і спеції, але часом попадаються ті кляті лаврові листочки-філери, які хочеться просто повикидати. 🍛🍃
Це аніме – справжній культурний феномен! Усе тут: епічні битви, мудрі уроки дружби й сили волі, тонни харизматичних персонажів, які відразу стають тобі рідними. Наруто, Саске, Сакура, Какаші – кожен із них має свій набір травм, амбіцій і фраз, які ти готовий повторювати роками. “Ніколи не здаватися!” – уже мантра життя. 💪🔥
Трейлер до аніме:
Що сподобалося:
- Сюжет. Це не просто історія про ніндзя, а справжня сага про дорослішання, дружбу, зраду і спокуту. У кожної великої арки є сенс, емоції, сльози й кілька моментів, де ти кричиш на екран: “Так, Наруто, ти це зробив!!!” 🥹🌪️
- Персонажі. Від улюбленців до тих, кого хочеться придушити (привіт, Данзо), усі вони глибокі й викликають реальні емоції. А ще кожен персонаж отримав хоч трохи свого часу під сонцем, і це додає об’єму всьому світу.
- Емоції. Трагедії тут такі, що серце розривається. Під час сцен із Джіраєю чи Ітачі запасайтесь носовими хусточками. Плакати будете всі. 😭
Але… ті філери.
Так, всі ми це знаємо: філери – це як спам у поштовій скриньці. Вони тут для того, щоб заповнити час, але замість того, щоб насолоджуватися історією, ти ловиш себе на думці: “Це хто? І навіщо мені їх дивитися, якщо сюжет стоїть на паузі?” 🤦♂️
Моя оцінка: 10 із 10.
Навіть із цими філерами, “Наруто: Ураганні хроніки” – це легенда, яку не так дивишся, як проживаєш. Це історія, яку розказують наступним поколінням, і якби вона була людиною, то отримала б повагу в кожній країні світу. Якщо не дивився – ти прогавив цілу епоху. 🔥🌍
