Скажу одразу, друзі, “Бійтесь ходячих мерців” — це той самий випадок, коли молодший брат намагається переплюнути старшого, але виходить лише непогано. Ніби й задумка хороша, але реалізація — так собі. Давайте розберемося. 🤔
Що обіцяли?
Серіал обіцяв нам показати початок зомбі-апокаліпсису. Мовляв, як усе це жахіття стартувало, хто був “нульовим пацієнтом” і як люди реагували на перші хвилі ходячих. Ідея шикарна, але замість напруги ми часто отримуємо “поговоримо про почуття, поки нас їдять”. 🧠➡️❌
Персонажі: любити чи боятися?
Головні герої — це окремий серіал у серіалі. Вони:
- Рефлексують, коли треба діяти.
- Сперечаються, коли треба об’єднуватися.
- Думають про своє минуле, замість того щоб дивитися на теперішнє.
Часом здається, що вони самі ходячі, тільки всередині. 🤦♂️ Але! Зізнаюся, далі ситуація трохи виправляється, і взаємини стають цікавішими. Той самий апокаліптичний Мексиканський антураж додає екзотики. 🇲🇽
Що з сюжетом?
Спочатку сюжет трохи тягучий. Ви сидите і думаєте: “Ну коли ж почнеться справжнє шоу?” Але потім інтриги починають розкручуватися:
- З’являються конфлікти у групі, бо як без них?
- Локації стають цікавішими.
- І, звісно, зомбі. Їх багато. Вони різні. І вони голодні. 🩸
Та все ж, темп місцями кульгає, і замість напруги ми отримуємо драму, яка могла бути коротшою.
Акторська гра
Грати апокаліпсис — справа непроста. Хтось намагається вижити, хтось ридає, хтось просто існує. І якщо з грою все більш-менш нормально, то хімії між персонажами часом бракує. У моменти, коли хтось плаче, виникає бажання сказати: “Та годі вже, ходячі на підході!”. 😂
Вердикт
Моя оцінка: 7 із 10.
Серіал має потенціал і кілька дійсно крутих моментів, але не вистачає швидшого темпу і більш адекватних рішень героїв. Рекомендую для фанатів зомбі-драм, які готові потерпіти на старті, щоб потім отримати кілька достойних сцен. 🌀
