“Війна і мир” у виконанні BBC — це чергова спроба підняти на п’єдестал російську культуру через творчість Толстого. І хоча це зроблено професійно (з повагою до британської якості), сам контекст прославлення кацапської “величі” в 2024-му відчувається настільки недоречним, що дивитися серіал без гіркого присмаку просто неможливо.
Про що це?
Адаптація класичного роману Льва Толстого про кохання, війни та світський хаос у Російській імперії XIX століття. Серіал зосереджується на сім’ях Ростових, Болконських і Безухових у період наполеонівських війн. Красиві костюми, масштабні батальні сцени — усе для того, щоб, здавалося, глядач закохався в цей світ. Але… 🧐
Що не так?
- Романтизація російської культури: Толстой сам по собі — розпіарений письменнник який типу геній, не було кращих варіантів ніби в цілому світі, але контекст “о, дивіться, яка прекрасна російська душа” у сучасних реаліях просто огидний. Ще й за участю багатого російського фольклору й шаблонів. Фу. 🤮
- Піднесення імперських ідеалів: Чи варто зараз прославляти Росію через її історію та “величні страждання”? Відповідь очевидна. Серіал виглядає як черговий спосіб підгодовувати імперські настрої.
- Емоційна пустота: Попри красиву картинку, серіал не викликає жодної емпатії. Його головні герої здаються поверхневими й не викликають симпатії.
Що вдалося?
- Костюми та декорації: Британці майстри створювати красиву картинку. Усі деталі епохи витримані, що трохи компенсує загальний жах контексту.
- Акторська гра: Пол Дано та Лілі Джеймс роблять усе, що можуть, щоб надати персонажам життя. Але навіть їхніх зусиль недостатньо, щоб врятувати цей проєкт.
Момент, що запам’ятався:
Таких майже немає. Просто негативне ставлення знаючи як культурна популяризація впливає на незаймані мізки недалекоглядних людей. Навіть трейлер не додаю до цього огляду бо не вартує!
Вердикт:
“Війна і мир” (2016) — це чергова спроба нав’язати світу “російську велич” у гарній упаковці. І хоча британська якість виробництва заслуговує на повагу, сам факт вибору такого матеріалу для адаптації в наш час викликає більше роздратування, ніж інтерес.
