Отже, серіал “Сирена” — наче той шматочок піци, який виглядає апетитно, але після першого ж укусу розумієш, що сир просто зіпсувався. Ідея подати сирен як щось темне й небезпечне мала б зачепити, але на ділі отримали прохідний серіал із сюжетом, що намагається триматися на поверхні, але все одно тоне. 🌊
Спочатку здається, що серіал може запропонувати щось нове у жанрі фантастики — сирени, які не тільки співають, а ще й розривають людей на шматки, це ж як мінімум звучить інтригуюче! Але проблема в тому, що вже на другому епізоді з’ясовується: куди більше драматизму в рекламній паузі будь-якого ток-шоу, ніж у всьому цьому серіалі.
Побудова персонажів — це окрема пісня… пісня сирени, яка могла б приспати будь-кого. Головна героїня-сирена (ну, начебто дика і небезпечна) виявляється чимось середнім між рибкою Немо і героїнею мексиканської мильної опери. Люди, які її оточують, — такі картонні, що хочеться перевірити, чи не зроблені вони на 3D-принтері.
💡 Що мене найбільше бісило:
- Сюжет. Ідея ніби непогана, але все так натягнуто, що здається, ніби сценарій писали у перерві між переглядами “Відчайдушних домогосподарок”.
- Акторська гра. Вона на рівні шкільного театрального гуртка. І це я ще м’яко кажу.
- Емоційна напруга. Де ви, мої нерви? Нічого не чіпляє, все якесь плоске і неприродне.
Єдине, що справді радує — це деякі спецефекти, бо сирени виглядають доволі пристойно, але це не фільм для акваріуму, чи не так? 🐟
Підсумок: Серіал на один раз, і то тільки якщо у вас море вільного часу, і ви готові витратити його на щось “ні про що”. Якщо шукаєте щось із справжньою глибиною, емоціями чи сюжетом — пливіть далі. Моя оцінка: 4 із 10, і це ще з натяжкою, бо хоч якось зусилля видно. 😑
