Якщо ви сподівалися на космічну епопею, яка змусить ваш мозок кипіти від наукових концепцій, а серце — від інтриг, то цей серіал радше спрацює як снодійне 🌙. “Тяжінню всупереч” наче намагався створити щось на кшталт космічного “Санта-Барбари” з легкими нотками наукової фантастики, але заплутався між наукою, драмою та банальщиною.
Сюжет обертається навколо команди астронавтів, які вирушають у багаторічну місію до Сонячної системи. Круто, правда? Але коли замість вражаючих космічних досліджень глядачам доводиться переживати мильну оперу в невагомості, щось пішло не так. Схоже, творці вирішили, що розмови про “кохання, зраду і секрети” працюватимуть так само добре, як роздуми про чорні діри та невидимі сили. 🤦♂️
Акторська гра? Ну, це як читати шкільний твір “Що я робив влітку”: наче й стараються, але ти все одно бачиш, що натхнення в них бракує. Є кілька моментів, де персонажі здаються цікавими, але вони швидко тонуть у передбачуваних конфліктах і розмовах, які повторюються як заїжджена платівка.
Науковий аспект? Там він є, але десь так само, як наукові статті у стрічці TikTok: наче щось розумне прозвучало, але відразу забулося.
Загалом, “Тяжінню всупереч” відчувається як серіал, який міг би бути або блискучою драмою, або якісною науковою фантастикою. Але спроба бути всім одразу перетворила його на пересічний експеримент. 🙃
🔍 Кому дивитися: тим, хто любить драму з легким присмаком космосу і готовий пробачити відсутність реального напруження чи логіки.
😴 Кому краще пропустити: тим, хто хоче, щоб серіал тягнув гравітацію вашої уваги від початку і до кінця.
Тому 5 з 10 — за ідею, але реалізація явно “втратила контакт із базою”. 🚀
