Якщо вам здається, що життя вампіра — це завжди гламур, кровопивство і нескінченні вечірки під місяцем, то цей серіал миттєво розвіє всі ілюзії. 😅 Це якби граф Дракула вирішив зняти реаліті-шоу про свій побут і послуговуватися принципом “все як є”. А ще додав трохи сарказму, багато незграбності та парочку ідіотських, але до біса чарівних персонажів.
Сюжет? Та він тут простий, як зуби вампіра: три класичних вампіри (один з яких – майже реінкарнація Бориса Карлоффа), енергетичний вампір (так-так, той самий зануда, який краде вашу енергію просто розмовами), їхній знайомий-слуга Гільєрмо і купа комедійних ситуацій. Вони живуть у старенькому будинку в Нью-Йорку, сваряться через дрібниці, намагаються правити світом (не дуже успішно, скажу прямо) і вляпуються у всілякі дурниці.
Чим зачепило?
- 🔄 Несподіваний формат: псевдодокументалка — це геніальний хід, який додає комедії ще більше абсурду.
- 🦇 Гумор: вампіри, які не розуміють сучасного світу, але намагаються якось в ньому існувати — це топ.
- 😵💫 Абсурдність: ну хто ще міг би жартувати про вампірські оргкомітети, дуелі за кров та інші “кровососущі” штуки так іронічно?
Що трохи підкачало? Деколи жарти передбачувані, а місцями — затягнуто. Але це не сильно псує загальне враження. До речі, якщо ви очікуєте епічності в стилі “Дракули” чи “Сутінок”, то не варто: тут усе радше як у “Офісі”, тільки з іклами.
Вердикт: 8 з 10 🩸.
Цей серіал — це як чашка кави з кров’ю (хоча мені краще з молоком): трохи дивно, але так смачно, що хочеться ще. Якщо у вас є кілька вечорів, сміливо занурюйтесь у тіні, але не забудьте сміятися вголос — навіть якщо ви зазвичай “тихіший” тип глядача. 😁
